Економіка   Економіка підприємства    Історія економіки    Логістика    Страхування    Цінні папери    Корпоративне управління АудитБухгалтерський облікВинахідництвоЕкологіяЕтика. ЕстетикаІнтелектуальна власністьІсторія   Всесвітня історія    Історія України Культурологія   Культура, мистецтво, суспільство    Культурне співробітництво    Менеджмент в галузі культури    Оперне, балетне мистецтво України    Сучасна українська музика    Українська книга    Українське кіно МаркетингМенеджмент   Контроль і ревізія    Корпоративне управління МистецтвоМовознавствоОподаткуванняПедагогікаПраво   Авторське право    Кримінально-процесуальне право    Адміністративне право    Господарче право    Екологічне право    Конституційне право    Кримінальне право    Криміналістика    Кримінологія    Митне право    Міжнародне право    Правоохоронна діяльність    Сімейне право    Соціальне право    Фінансове право    Цивільне право    Цивільне процесуальне право Політика   Державне управління ФінансиПсихологія   Психологія творчості    Організаційна психологія    Психологія конфлікта    Психологія особистості    Педагогічна психологія    Психологія спорту    Юридична психологія Сільське господарствоФілософія

Державне управління


Матеріали для написання реферату:
 

1. Категорійно-понятійний апарат
2. Державна політика та державне управління розвитку електронних інформаційних ресурсів
3. Стан національних електронних інформаційних ресурсів та тенденції їх розвитку
Висновки
Література


Вступ


Мета лекції - розгляд питань державної політики та змісту державного управління з розвитку електронних інформаційних ресурсів, стану національних електронних інформаційних ресурсів в Україні та тенденцій їх розвитку.
Даються основні визначення та вимоги нормативно-правової бази з питань формування, використання та збереження електронних інформаційних ресурсів. Наведено класифікацію електронних інформаційних ресурсів, структуру національних електронних інформаційних ресурсів та їх складової - електронних інформаційних ресурсів органів державної влади, призначення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів та Державного депозитарію електронних інформаційних ресурсів.
Розглянуто етапи життєвого циклу інформації в межах класичної управлінської діяльності, наведено приклади аналітичної обробки інформації для прийняття управлінських рішень в повсякденній діяльності органів влади та умовах надзвичайних ситуацій.


1. Категорійно-понятійний апарат

До електронних інформаційних ресурсів належать дані, інформація, бази даних, реєстри, кадастри у формі, придатній для обробки засобами обчислювальної техніки. Основні визначення:
• дані - результати вимірювань, спостережень, логічних або арифметичних операцій, придатні для обробки та зберігання в інформаційно-телекомунікаційних системах;
• інформація - будь-які відомості та/або дані, які мають певний зміст у контексті та можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронної вигляді;
• публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбаченим законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів влади повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом;
• конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичні або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їх бажанням відповідно передбачених ними умов;
• база даних - сукупність пов'язаних за певними правилами даних, і використовує загальні правила створення, збереження та маніпулювання даними та призначається для обробки даних в інформаційних системах;
• персональні дані - дані про особу, що у сукупності є унікальними даними конкретної фізичної особи, належать цій особі та дозволяють ідентифікувати особу;
• державний реєстр баз персональних даних - єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки відомостей про зареєстровані ба персональних даних;
• володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
• власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію.


2. Державна політика та державне управління розвитку електронні інформаційних ресурсів



Розвиток національних електронних інформаційних ресурсів - це один з головні напрямків побудови інформаційного суспільства в Україні, основа інформаційної безпеки держави та надання громадянам електронних інформаційних, адміністративних інших послуг, забезпечення інформаційного суверенітету України.
Невід'ємними цілями побудови інформаційного суспільства є створення розвиток національних інформаційних ресурсів для найбільш повного задоволені інформаційних потреб споживачів. Інформація сьогодні стала товаром, розглядається як складова впливу на темпи соціально-економічного розвитку суспільства.
Особливо важливе значення надається електронним інформаційним ресурсам як джерелу інформаційно-аналітичної підтримки процесів прийняття управлінські рішень в системі поточного та стратегічного планування. Можливість швидкого аналізу інформації для оперативного прийняття обґрунтованих рішень дає державі або регіону переваги у конкурентній боротьбі з реалізації поточних завдань і досягнення стратегічних цілей.
На державному рівні важлива інформація, а саме національні інформаційні ресурси, вважається стратегічним ресурсом. Для забезпечення формування їх системи, зокрема, необхідно:
• правове врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з формуванням, використанням та захистом національних ресурсів;
• розробка єдиних стандартів з супроводу життєвого циклу інформації на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації та кодування інформації;
• залучення до формування системи національних ресурсів недержавних структур;
• створення умов для забезпечення захисту національних ресурсів незалежно від форми власності;
• наповнення інформаційного ринку національними ресурсами.
Власники національних ресурсів, фізичні та юридичні особи, що надають послуги з їх використанням, зобов'язані дотримуватися принципів законності, достовірності, загальнодоступності, забезпечення захисту ресурсів та прав користувачів.
Національні електронні ресурси не повинні містити:
• закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;
• інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду, або культу насильства і жорстокості;
• інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
• інформації, що може зашкодити честі, гідності, або діловій репутації окремих осіб;
• інформації, яка містить ненормативну лексику;
• інформації порнографічного характеру.
Державна політика щодо інформаційних ресурсів включає:
• стратегічне планування розвитку, використання та захисту інформаційних ресурсів;
• нормативно-правове забезпечення;
• поточне державне управління та організаційні заходи;
• наукове супроводження;
• ресурсне забезпечення реалізації політики, у тому числі фінансування. Стратегія формування системи інформаційних ресурсів органів державної влади полягає в їх систематизації та інтеграції з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.
Державне управління щодо реалізації державної політики формування інформаційних ресурсів включає відповідні заходи, у тому числі:
• формування державного замовлення на створення інформаційних ресурсів;
• координацію діяльності органів влади з питань формування, використання та захисту інформаційних ресурсів;
• розробку стандартів та структури інформаційних ресурсів;
• розробку технічної політики щодо накопичення, зберігання, використання інформаційних ресурсів;
• формування технічних вимог до інформаційного забезпечення органів влади;
• організацію обліку та державної реєстрації інформаційних ресурсів, ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів;
• створення державного депозитарію електронних інформаційних ресурсів. Управління та координацію діяльності з формування, використання та захисту національних ресурсів, включаючи ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів повинен забезпечувати уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інформатизації.

3. Стан національних електронних інформаційних ресурсів та тенденції їх розвитку


Проведений аналіз національних електронних інформаційних ресурсів свідчить, що найбільша їх частина відноситься до веб-ресурсів, а саме, формується та розміщується на веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. При цьому, певна інформація, що зберігається в державних електронних інформаційних ресурсах дублюється (ведеться одночасно в декількох ресурсах), наприклад, персональні дані. Така інформація зберігається в різних форматах даних без застосування єдиного підходу, а саме без застосування єдиних стандартів. Для кожного з таких ресурсів здійснюються процеси збору, збереження та використання такої інформації, замість використання вже існуючої інформації, отриманої з іншого ресурсу. Взаємодія між інформаційними ресурсами органів державної влади не впорядкована.
Організаційну структуру системи національних ресурсів утворюють:
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інформатизації, відповідальний за ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів;
• структурні підрозділи з питань інформаційних технологій, взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• інформаційні підрозділи підприємств, установ та організацій, а також засоби масової інформації.
За формою власності електронні інформаційні ресурси поділяються на державні та приватні. Державні інформаційні ресурси поділяються на загальнодержавні та власні інформаційні ресурси органів влади. Загальнодержавні інформаційні ресурси створюються як проекти інформатизації на виконання загальнодержавних програм відповідно до законодавства.




Література:

Електронне урядування [Текст]: опорний конспект / С.В. Дзюба та ін., за ред. А.І. Семенченка. - К.: Арт-мастер, 2012. - 264 с.


Скачати