(оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та 

неопублікованими документами за 2015-2017 роки)

Національно-патріотичне виховання – це, безумовно, та сфера, від якої багато в чому залежить подальший розвиток і становлення культури будь-якої країни. 

На думку науковців Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, в умовах динамічних суспільних, культурних і техногенних змін, у процесі становлення сучасного способу життя дітей та молоді виявляється поглиблення різних тенденцій. Зокрема, суспільні трансформації останніх років призвели до небувалого розвитку патріотизму й громадянської свідо-мості саме серед дітей та підлітків [1]. 

Для молодого покоління питання гордості за країну є природним – молодь не відокремлює себе від незалежної України, вона є її частиною. Українська молодь стала повноправним учасником міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується у глобальні економічні, політичні та гуманітарні процеси [2]. 

Зважаючи на це, особливо важливими стають нові підходи й нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей та молоді [3]. 

  В другій половині ХХ століття парадигма патріотичного виховання змінюється – глобальні завдання збереження та розвитку культури загост-рюють її гуманістичну направленість [4].

 «Україні й сьогодні, і в майбутньому не завадять люди, здатні критично думати, здатні до емпатії та взаємоповаги, до творчості та творення, – аналізує ситуацію головна редакторка «УП.Культура», засновниця онлайн-журналу про культуру KORYDOR К. Ботанова. – Серед головних цілей, котрі можуть змінити не лише культуру, а й суспільство – сприяння порозумінню та примиренню в українському суспільстві. Це має бути серед пріоритетів української держави на роки вперед, бо розділення, нерозуміння, недовіра та ворожнеча не лише стримуватимуть розвиток країни, а й становитимуть подальшу загрозу зовнішніх маніпуляцій та потенційних конфліктів. Надзвичайно важливо є також актуалізувати освітній, інноваційний та комунікаційний потенціал культури. Це означає, що й дітей у школах, і студентів у вишах час навчати не запам’ятовувати гігабайти інформації й вигравати олімпіади ціною здоров’я, а допомагати їм розвиватися як особистостям, нестандартно, творчо й критично мислити, бачити можливості для застосування своїх знань і навичок у дедалі більш швидкому й конкурентному житті. Велику роль у такій освіті відіграють саме гуманітарні дисципліни, а також сама творча освіта та взаємодія з різними живими місцями культури – центрами, театрами, музеями. Це також означає, що інноваційний потенціал культури створює поле для креативної економіки, де змішуються найдивовижніші прояви культури, науки, освіти та бізнесу» [5].

Патріотичне виховання молодих поколінь є одним із пріоритетних завдань держави відповідно до Конституції України, Указів Президента України «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання ді-тей та молоді» від 12 червня 2015 р., «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016–2020 роки» від 13 жовтня 2015 р. та інших нормативних актів [6,7]. 

На систематизацію та активізацію національно-патріотичного виховання дітей та молоді спрямовано увагу «Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді» (2015 р.). С. Курбатов із Інституту вищої освіти загалом вважає потрібною таку концепцію, хоча він переконаний, що держава не повинна нав’язувати певні уявлення. «Концепція має створювати умови та сприяти розвитку відповідної діяльності, а не імперативно диктувати її форми та зміст», – наголошує експерт [8,9]. 

Виховання особистості засобами культури й мистецтва сьогодні дуже актуальне для держави в цілому, бо основою патріотизму є споконвічні цінності, серед яких – утвердження любові до Батьківщини й людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних над-бань свого народу [9]. 

Однією з форм реалізації активної громадянської позиції молоді, її залучення до державних та суспільних програм є діяльність громадських організацій та об’єднань, які роблять наголос саме на культурі й мистецтві. У цьому випадку особливо цінною є діяльність Громадської спілки «Творче патріотичне об`єднання „Музичний батальйон”» – об'єднання українських музикантів, митців-патріотів, які борються з ворожою окупацією інформаційно-культурного простору України; забезпечують духовну підтримку українського війська, жителів прифронтових територій та окремих регіонів України, де стан розвитку національної культури потребує особливої уваги. Свою діяльність «Музичний батальйон» розпочав у січні 2015 р. за ініціативи громадських діячів та артистів-патріотів, а з 14 квітня 2016 р. є офіційно зареєстрованим громадським об`єднанням. Також «Музичний батальйон» є ініціатором проведення фестивалю української рок-музики «Дунайська Січ» – некомерційного музичного заходу патріотичного спрямування, що супроводжується виступами українських виконавців у містечках південно-західної частини Одеської області, у військових частинах Державної прикордонної служби та Збройних сил України. «У мирні часи не було такої назви й діяльності, але „Музичний батальйон” зараз виконує функцію потужного об’єднання, мистецького і бойового, адже сьогодні українська пісня – це не лише розвага, це зброя», – зазначив автор-виконавець та постійний ведучий фестивалю «Дунайська Січ» С. Файфура. За словами виконавчого директора ГС «Творче патріотичне об’єднання „Музичний батальйон”» В. Суботіна, головною місією спілки є надати культурно-духовну підтримку військовослужбовцям, а також донести до свідомості населення українську культуру. «Ми несемо до громади все те, що є складовою українського патріотизму. Географія «Музичного батальйону» досить широка. Ми працюємо в різних напрямках. Основне – це робота в прифронтових населених пунктах, де виступаємо з концертами. Другий напрямок роботи – військові колективи, виступаємо перед тими, хто на передовій, на фронті», – прокоментував В. Суботін [10, 11]. 

    Не зважаючи на те, що сучасний вітчизняний музичний простір перенасичений зарубіжним форматом, щоразу більше слухачів віддають перевагу українському продукту. Більше того – сьогодні вже з упевненістю можна констатувати появу окремого блоку – патріотичних композицій, автори яких закликають пам'ятати своє минуле, дбати про майбутнє. Це пісенні твори гуртів «Скрябін», «Бумбокс», «Океан Ельзи», «Мандри», «Тартак», «Нічлава» та інших, виконавців О. Положинського, Гайтани, А. Підлужного. В Україні є музика, яка не тільки дає зрозуміти кожному, що бути українцем – це дуже модно, але також вчить, що українець і патріот – це два взаємодоповнювані слова. Патріотичні тенденції також прослідковуються у композиціях гурту «D. Lemma», у музичній творчості якого є й пісня на слова Т. Шевченка «Думи мої». «Омузичнення» поезії  Шевченка, інших відомих українських літераторів – це також вагомий крок назустріч вивченню нашої літературної спадщини. Важливо, що патріотичних композицій вдосталь і їхня кількість щодня зростає, збагачуючи культуру. Українські виконавці вже давно довели всьому світові своєю творчістю й активною громадянською позицією, що Україна – це не тільки Чорнобиль, і що любити Україну – це не просто їсти сало й вареники та носити вишиванки. Бути українцем – це насамперед, бути відповідальним за свою націю, вміти берегти своє минуле для того, щоб не повторювати помилок у майбутньому. Бо музика народу – це невід’ємний елемент і його культури [12]. 

Загалом, діяльність українських музикантів, котрі всіляко підтримують та допомагають воїнам АТО, сьогодні є справжнім взірцем неформального національно-патріотичного виховання. Люди творчих професій надають українським військовим на Донбасі матеріальну допомогу, їдуть у зону АТО, щоб скрасити життя бійців своєю творчістю. Серед таких – переможець «Го-лосу країни» 

І. Ганзера, н. а. України Л. Горова, гуморист С. Притула, письменник С. Жадан, співачка А. Матвієнко та багато інших, чия діяльність – найкращий приклад любові до Батьківщини, відданості, патріотизму [13].

    Надзвичайно важливо, аби ті, хто відстоює суверенітет України в Луганській та Донецькій областях, відчували підтримку з «тилу». На цьому акцентував увагу й директор Департаменту культури та туризму, національностей та релігій ОДА О. Левочко. Він висловив переконання, що засобами мистецтва можна підтримати моральний дух захисників країни, посилити патріотичні настрої громадян. 

У рамках започаткованого Міністерством культури Загальноукраїнського проекту культурної інтеграції «Український Донбас», провідні творчі колективи Чернігівської області взяли шефство над містами Бахмут і Селідове Донецької області, а митці Чернігівщини неодноразово навідували Рубіжне, що на Луганщині; у Костянтинівці Донецької області Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки представив виставу  «Всюди один…» («Свічка на вітрі»); Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки виступив у містах Маріуполі, Краматорську, Красноармійську Донецької та Сєвєродонецьку Луганської областей; артисти Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка з концертною програмою – у селищах Новобіла, Можняківка та смт Новопсков Луганської області; актори Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М. М. Коцюбинського – у прифронтових містах Бахмуті та Селідовому Донецької, а також Рубіжному Луганської областей. Як зазначив гендиректор театру Ю. Муквич, «словом культури можна вирішувати проблеми патріотичного виховання. Вітчизняний театр повинен говорити з людьми зі сцени українською мовою. Це зміцнюватиме почуття національної гідності» [14].

У рамках  цієї ж акції актори  Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка  відвідали  Кремінну та  Сватове  Луганської області з виставою «Шельменко-денщик» за мотивами  комедії класика української літератури Г. Квітки-Основ’яненка. А видатна українська актриса, н. а. України 

А. Роговцева разом зі своєю донькою режисером К. Степанковою і з. а. України С. Орліченко виступили в  Маріуполі з благодійною виставою «Схоже на щастя» П. Пальмада. 

   «В українському театрі сьогодні бракує благодійних проектів, але він уже почав реагувати на сучасні події, – вважає голова ГО «Театральна платформа», театральний критик І. Чужинова. На думку критика, Україну врятують не політичні гасла, а саме культура [50]. 

У сучасних умовах патріотизм – це, з одного боку, відданість своїй Батьківщині, а з іншого, – збереження культурної самобутності нашого народу, вшанування історії. П’єси можуть знайомити глядачів із видатними історичними постатями та подіями, сприяючи духовному вихованню підростаючого покоління. Так, у шевченківські дні юних та дорослих глядачів на героїко-патріотичні вистави запросив Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки – таке вшанування пам’яті Тараса Шевченка вже стало доброю традицією в цьому мистецькому закладі. Серед вистав – героїко-патріотична «Тарасова казка», що розповідає про дитячі роки генія. У виставі поєднується сьогодення та далеке минуле [49]. 

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської та громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу й прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу [16]. 

Цьому сприяє й кіно.  

   У лютому 2015 р. сталася безпрецедентна подія – в Києві відбулася презентація кінотеатру «Ліра» – першого і поки єдиного в Україні, де показують лише вітчизняні стрічки. За словами С. Тримбача, голови Національної спілки кінематографістів України, «це щасливий день, бо українське кіно отримає дах над головою, господарів і надійних шанувальників. Відтепер десятки наших фільмів мають системний вихід до глядача. Блискуча ідея – повернути кіно справді театральний принцип показу, створити стереоскопічний образ національного кіно. Це майданчик любові до України, до мистецтва, до пізнання самих себе»[52]. 

Фільмом для виховання патріотів України названо документальну стрічку «Рейд», яку було опубліковано в мережі, про подвиг українських десантників у серпні-вересні 2014 р. на Сході України. Частина фільму – хроніка, але присутня також і реконструкція подій, відзнята на полігонах. На презентацію, що відбулася в Києві, прийшли й самі герої, які пройшли 400 км (170 з них – із боями) Донецькою та Луганською областями. «Такий фільм на замінить жодна книга історії, на ньому буде виховуватися не одне покоління патріотів, бо патріоти за рік не народжуються, їх потрібно виховувати», – зазначили українські бійці [18]. 

Про життя зв’язкової УПА А. Попович розповідає фільм «Жива», заснований на реальних подіях. Стрічка отримала схвальні відгуки й хорошу прокатну історію в Україні. Тим часом команда цієї картини вже розпочала роботу над новим, ще більш масштабним проектом – стрічкою про короля Волині та Галича Данила [19]. 

Також сюжети для патріотичного фільму про УПА в рамках проекту «УПА очима східняків» знімали, зокрема, на Ратнівщині. У складі знімальної групи був і очільник проекту активний громадський діяч, виконуючий обов’язки голови Луганського обласного об’єднання «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка» на окупованій території Є. Дзюба. Проект планують реалізувати в понад десяти областях України задля розвінчання міфів про те, що Схід і Захід ніколи не зможуть зрозуміти одне одного. Також у 2015 р. під керівництвом Є. Дзюби було знято фільм «УПА – Схід: сонце України зійде на Заході». 22 сюжети знімали в Львівській, Івано-Франківській областях. За словами Є. Дзюби, вся ця робота – для наших школярів, щоб відкрити їм сторінки нашої невідомої історії: «Інколи виявлялося, що ми дізнавалися інформацію, про яку місцеве населення нічого не знає. Наприклад, вважалося, що останній бій на Львівщині був у 1953 році, а ми зняли сюжет про бій у 1955 році». Незмінною лінією, яка проглядається у сюжетах фільмів, є висвітлення героїчної боротьби Української повстанської армії за волю батьківщини. Є. Дзюба обґрунтовує свою роль у цій роботі тим, що йому, луганчанину зі Сватового, школярі й дорослі повірять більше, аніж будь-кому, хто зняв би аналогічний фільм з Луцька чи Львова. У сюжетах проводиться аналогія з подіями, які зараз відбуваються на Сході, з хлопцями, які там стоять на захисті держави. 

    Є. Дзюба також є ініціатором відкритого фестивалю поезії Т. Шевченка, який в 2017 р. відбудеться в травні вже вдев’яте, і який є значним внеском у систему національно-патріотичного виховання. Саме у с. Свистунівка Сватівського району Луганської області є єдиний в області (крім обласного центру) пам’ятник Т. Г. Шевченку, й саме біля цього пам’ятника учасники фестивалю й бійці АТО в 2016 р., під вибухи й свист куль, не зважаючи на небезпеку, читали вірші Шевченка. Заради безпеки конкурсантів, тепер фестиваль проходить у районному центрі в Народному Домі “Сватова-Лучка” під охороною поліцейських, військової комендатури та українських козаків. Така діяльність із метою об’єднання України, привернення уваги небайдужих до необхідності мирного розв’язання конфлікту на сході країни є достойним прикладом сучасного патріотизму [51]. 

    Важко переоцінити й роль фестивалів патріотичного кіно, метою яких є виховання почуття патріотизму та любові до рідної країни, шанобливого ставлення до її історії, національних та культурних традицій. Наприклад, у Чернігові в 2016 р. пройшов І Міжнародний фестиваль патріотичного документального кіно «КіноДок», а вже в цьому році  6 квітня стартував  перший «Фестиваль військового патріотичного кіно «Позитивний „Зеніт”» у твоєму місті», який охопив шість міст України. В рамках фестивалю фільм «Воїни духу» демонструвався практично в усіх комунальних кінотеатрах Києва, а його основними глядачами були школярі. «Ми пишаємося тим, що ви робите, й підтримуємо фестиваль «Позивний Зеніт». Думаю, ми й надалі запрошуватимемо школи й усіх вас, щоб ви виступали перед початком фільмів і розказували, як це відбувається. Бо це дуже важливо», – звернулася до авторів фільму та його героїв Л. Зубенко, заступник директора КП «Київ-кінофільм», тим самим доєднавши до переліку міст, які будуть показувати «Позивний „Зеніт”», і столицю [20; 21].

Також, відповідно до звернення Міністерства культури України, Держкіно оголосило прийом ігрових повнометражних просвітницьких кінопроектів у додатковій тематичній категорії – «Велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору» в рамках десятого конкурсного відбору для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів. У зазначеній категорії розглядатимуться проекти з історичним, фольклорним чи етнографічним забарвленням, що спрямовані на національно-патріотичне виховання та освіту молодих поколінь українців на прикладах героїчної самопожертви та відданості національній ідеї видатних історичних постатей і літературних героїв з міфологічно-фольклорним забарвленням [22]. 

Патріотизм сьогодні має дуже широке значення, тому що кожен для себе розуміє це слово. Це внутрішнє почуття любові, поваги та відданості своїй Батьківщині. Справжній патріот повинен поважати свою культуру та звичаї. Культурна історична спадщина – це невід'ємна частина нації та держави; її збереження – одне з основних завдань справжніх патріотів [17]. 

    Так, дистрибутор UFD та кінокомпанія FILM.UA вирішили випустити в прокат цикл документальних фільмів про міські дослідження «Insiders Project», спільного виробництва FILM.UA та команди Insiders Project. За багато років досліджень командою Insiders Project було знайдено безліч об’єктів, які є культурною спадщиною минулих епох і представляють історичну цінність. Місія команди Insiders Project – створити відеомузей, показати унікальну культурну, історичну та архітектурну спадщину, адже з кожним роком країна втрачає десятки таких місць. Прокат стартував 11 березня у Харкові. Члени команди активно знімають і готують матеріали для другого сезону. Цей проект встиг привернути увагу міжнародної публіки – у 2016 році в Каннах британська компанія придбала права на дистрибуцію першого сезону. У міжнародній версії цикл буде називатися «Soviet Megamonsters» [23]. 

Формування громадянської ідентичності української молоді – невід’ємна складова державотворчих процесів та розвитку суспільства. Важливим завданням якого є поглиблення інтеграції сучасної концепції виховання молоді в державну економічну, екологічну та соціальну політику, державну політику у сферах зайнятості, культури та мистецтва [2]. 

Орієнтуючись на ці постулати, у Львові було засновано премію ім. К. Мандрик-Куйбіди, яку призначають у галузі національного державотворення за кращий літературний твір на патріотичну тематику, що відзначається високою художністю, глибоким переосмисленням історії рідного народу і яскравим зображенням його багатовікової боротьби за волю та незалежність [24].

Як і на літературу, надзвичайно важливу роль у формуванні національно-патріотичної свідомості покладено на заклади культури всіх рівнів.

Активну та різнопланову діяльність із національно-патріотичного виховання проводять бібліотеки, які систематично поповнюють основні фонди літературою патріотичного змісту, організовують книжково-ілюстративні викладки, бесіди-лекції та лекторії, конкурси, клуби за інтересами. Чільне місце в діяльності бібліотек посідають такі напрями, як популяризація державної політики, народознавство, українознавство, краєзнавство; популяризація знань про історичний шлях України з дохристиянських часів, періоду Київської Русі, через Козацьку добу до Незалежності та сучасного європейського вибору; про боротьбу та єдність і захист кордонів України від зовнішньої агресії; надання допомоги та уславлення подвигів учасників Революції Гідності та воїнів АТО [25].

Важливою не тільки для підтримки бойового духу військовослужбов-ців, а й для патріотичного виховання, стала Всеукраїнська акція «Бібліотека українського воїна», ініційована Міністерством культури України. Мета акції – приймати та передавати до бібліотек військових частин Збройних Сил України найкращі зразки вітчизняної та світової художньої літератури в перекладі українською мовою, науково-популярні видання з історії Української держави, її культури, Збройних сил [26]. 

А в Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого на виконання Указу Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015–2020 роки» та з метою виховання громадянина-патріота України, утвердження любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого ставлення до національних надбань українського народу було створено постійно діючу тематичну виставку «Патріотичне виховання молоді». На виставці представлено понад 100 документів з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого, які відображають героїчну боротьбу Українського народу за самовизначення і творення власної держави, ідеалів свободи, соборності та державності. Експозиція виставки постійно оновлюється [27]. 

Плідно працюють у напрямі патріотичного виховання й обласні бібліотеки для дітей та юнацтва. У своїй діяльності вони використовують круглі столи, уроки мужності та народознавства, вечори запитань і відповідей, дні інформації, проводять інтелектуальні ігри, конкурси, вікторини. Наприклад, у Києві публічна бібліотека ім. Лесі Українки постійно забезпечує книжкові фонди бібліотек міста книжками з історії українського війська, основ цивільної оборони, законодавчими документами тощо [25].

У Херсонській обласній бібліотеці ім. Дніпрової Чайки відбувся обласний семінар-тренінг на тему «Краєзнавча діяльність шкільних бібліотек у системі патріотичного виховання учнів»; у Полтавській області пройшов обласний інтелектуальний турнір «Ігри патріотів Херсонщини», всеукраїнський сімейний конкурс «Книга пам'яті мого роду», регіональний літературний конкурс ім. Ю. Голобородька «Зачаровані Таврією» [28]. 

Важливим фактором патріотичного виховання дітей та учнівської молоді є діяльність шкільних музеїв, яких тільки в Київській області налічується 268. Найбільш поширеними є музеї краєзнавчого профілю, їх – 96, 57 музеїв широкого історичного профілю, 49 – етнографічного. Успішно функціонують музеї історії освіти та військово-історичні – 39 і 26 відповідно [29].

    Питання музейної педагогіки надзвичайно актуальні, оскільки практичне застосування новітніх методів і форм роботи у форматі «школа – музей» дає відчутні результати в процесі формування знань та вмінь школярів, у їхньому патріотичному та естетичному вихованні. Так, у Хмельницькому обла-сному краєзнавчому музеї було організовано та проведено заняття для слухачів курсів вчителів історії Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Працівники музею ознайомили учителів з експозиціями, презентували програми заходів, розроблені для різних вікових груп та напрямів. У рамках програм «Музей – вузу» та «Музей – школі» передбачено проведення масових заходів з використанням аудіовізуальних технічних засобів, народознавчих уроків та уроків-спілкування, театралізованих дійств, вікторин на краєзнавчу тематику тощо [30]. 

Із метою вшанування українських воїнів – учасників антитерористичної операції на Сході України, виховання дітей та молоді в дусі поваги до Українського Війська, відповідального ставлення громадян до обов’язку захисника Вітчизни музеї різних профілів України приділяють особливу увагу вшануванню пам’яті осіб, які віддали життя за Україну та вихованню поваги до героїв, які воюють в зоні АТО, демонструють постійно діючі стенди, виставки, експозиції, присвячені героїзму учасників АТО, які захищають суверенітет і територіальну цілісність України [25].

Наукові працівники  Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського продовжують брати активну участь у благодійному проекті  «Музей у госпіталі», ідеєю створення якого є мистецька співпраця з вояками АТО [31]. 

У Полтавському художньому музеї ім. М. Ярошенка було відкрито виставку дитячих робіт «Крим – це Україна». За допомогою малюнків, діти показати своє бачення непростої ситуації з Кримом, ставлення до власної країни [32]. 

    Образотворче мистецтво справді здатне привернути увагу надзвичайно широкої аудиторії – дітей і людей літнього віку – до цінностей патріотичного виховання.

У 2015 р. Міністерство культури України з метою піднесення патріотизму, привернення уваги громадськості до історії України, подвигу українського воїна-захисника; виховання у молодого покоління незламного духу свободи, честі й гідності, а також для підтримки військовослужбовців, які забезпечують захист та відновлення територіальної цілісності України, волонтерського руху оголосило Всеукраїнський конкурс патріотичного плаката. Він, як і передбачалося, зібрав багато молодих представників плакатного жанру. Уже тільки зі самих назв – «Без роду нема народу», «Героям Слава»,  «Волонтерський рух»,  «Сіверськ – це Україна»,  «Святогірськ – це Україна», «Святі гори – це Україна», «Лисичанськ – це Україна», «Стань частиною української культури», «Земля – сила під ногами», «Україна переможе», «Бути як всі чи залишатися собою?» та ін. – можна зробити висновок, що ці роботи сприятимуть вихованню у громадянського суспільства патріотичних  цінностей – любові до своєї країни, історії, культури. Державний секретар Міністерства культури Р. Карандєєв зазначив: «Учасники конкурсу своєю працею, своїм талантом та  здібностями створили нові мистецькі твори – яскраві, професійні та затребувані сьогодні». Він також відмітив, що надіслані на конкурс роботи  різнопланові та багатожанрові. Найкращі плакати згодом стали використовуватись як інформаційна продукція у навчальних закладах, державних та громадських установах, в місцях масового перебування громадян, у військових частинах, місцях дислокації військових підрозділів в зоні АТО тощо.  У рамках презентації найкращих робіт відбулося відкриття Всеукраїнської художньої виставки «Справжні українці», яка також була орієнтована на самоідентифікацію нації, автентичність. Мистецький проект  спрямований на розшифрування «коду» українця, особливостей його світогляду, характеру та стилю життя, героїв та антигероїв, звичайних людей та видатних постатей, які зберігаються у пам’яті кожного громадянина нашої держави [33]. 

На хвилі політичних подій останніх років художники все частіше стали звертатися до патріотичних тем.