Дніпропетровщина бібліотечна
Башмачанська сільська бібліотека
Історія бібліотеки
Село Башмачка – центральна садиба Башмачанської сільської ради, яка включає 7 населених пунктів, а саме: села Башмачка, Кам’яно-Зубилівка, Любимівка, Широкопілля, Перше травня, Любов, Дніпрельстан. На території сільської ради проживає 2099 чоловік.
В селі є середня школа, в якій зараз навчається 315 учнів, дитяча дошкільна установа, контора СТОВ « Агрос», будинок Культури, в якому розміщена сільська бібліотека.
В тяжкі післявоєнні часи відбудови зруйнованого господарства, сільська бібліотека, тоді хатина – читальна, була розміщена в приміщені школи. Вона не могла вмістити молодь, яка прагнула самостійно надолужити вирвані війною роки. Ближче до 50-років, бібліотеку було перенесено в приміщення, біля центрального магазину села. Бібліотекарем на той час працювала Мироненко Євгенія Олександрівна, яка своєю любов’ю до книги, запалювала в серцях читачів любов до літератури.
Вагомий внесок в розвиток культури на селі зробив тодішній голова колгоспу імені Петровського Кубишко Микола Михайлович, який ініціював будівництво Будинку культури в 1953 році.
Дві великих, світлих кімнати в ньому були виділені під бібліотеку, яку очолила Стеблина Любов Миколаївна, яка на пам’ять могла цитувати незабутні рядки Великого Кобзаря, російських класиків. Багатьом дітям вона привила любов до літератури, сама могла добре написати нарис, етюди. В той час держава велику увагу приділяла самоосвіті населення, книги видавалися багатомільйонними тиражами. Фонд бібліотеки на той час становив більше 10 тисяч примірників.
В 1969 році завідуючою бібліотекою стала Кубишко Любов Миколаївна, яка на протязі 2 років з успіхом продовжувала знайомити читачів з прекрасним та вічним.
В 1971 році після закінчення культурно-просвітницького училища, на посаду завідуючої бібліотекою прийшла Михайленко Любов Пантеліївна. Про цю людину можна з гордістю сказати, що це була справжній фахівець своєї справи. Значний внесок зробила вона в розвиток культурно-масової роботи клубу, села та бібліотечної справи. Всі пам’ятають її як натхненного організатора політ-інформаційних вечорів, оглядів преси. Бажаною гостею вона була і на огородньому лані, і тракторному стані, і в домівках односельчан. Вміла зацікавити всіх своєю енергією, натхненням, любов’ю до книги. Була незамінним учасником колгоспного хору, який неодноразово ставав лауреатом конкурсів. Особливою шаною Людмила Пантеліївна користувалася серед молодших школярів, була для них другою мамою та наставником. Проводила для них багато конкурсів, вікторин, ігор, на її «лицарських турнірах» діти навчалися правил поведінки, відношення один до одного. Добра Пам’ять про цю жінку живе і нині в багатьох серцях читачів та односельців.
Свою любов до книги Людмила Пантеліївна передала і молодшій дочці Анжелі Василівні, яка закінчила Дніпропетровське училище культури і продовжила справу матері.
В жовтні 2005 року завідуючою стала Хайдаршина Тетяна Миколаївна. Вона внесла значний внесок у розвиток бібліотеки. За час її роботи були оформлені тематичні та інформаційні папки: «Оживають народні традиції, звичаї, обряди поширені в нашій місцевості», «Гордість нашого села», «Права молоді в сучасній Україні» та багато інших. Проводилися години спілкування, години поезії, книжкові виставки, уроки духовності, уроки мужності. Все це фіксувалося на фотоплівці та створювалися буклети.