Дніпропетровщина бібліотечна
Тритузнянська бібліотека-філія КЗК «Солонянська публічна бібліотека»
Історія бібліотеки
Широкі, безкраї степи нашого рідного краю. Щедре сонце посилає на рідний край ясні, теплі промені і дає багато тепла. Вітер наганяє хмари, з яких ллється дощ, зрошуючи нашу благодатну землю. Споконвіку трудиться наш народ на щедрій багатій землі і вона віддячує нам своїми щедротами. Трудолюбивий наш народ завжди любив свій рідний край. Наш народ умів працювати і вмів відпочивати. Люди здавна мріяли про навчання. Але про школу годі було і мріяти. Вчитися могли лише панські діти.
Довгий час наше мальовниче село Тритузне не мало своєї школи. На селі люди були неграмотними. Лише після революції 1917 року простий народ та його діти мали змогу вчитися грамоті.
У селі з'явилася хата-читальня, де збиралися люди і в голос(хто був грамотний) читали газети, книги, яких було лише декілька примірників.
У 1948 році керівництвом артілі імені Свердлова було виділено приміщення – стара хатина, вкрита черепицею і соломою, в якій відкрили клуб. В клубі відвели кімнату під приміщення бібліотеки.
Насамперед там був зроблений ремонт. Секретарем комсомольської організації села, зоотехніком Віктором Мовчаном, та завідуючим клубом Василем Боженком були знайдені ентузіасти серед молоді. І за дуже короткий час і клуб і бібліотека працювали.
Кожен колгоспник міг прийти до бібліотеки почитати газети, взяти книги, адже на той час вже і колгоспники були грамотними. В селі працювала спочатку семи-, а потім дев'ятирічна школа. Кількість примірників книг на той час була ще зовсім невеликою, але і цією кількістю намагалися вдовольнити потреби читачів. Першим бібліотекарем була Марченко Марія, потім Паніна Ніна.
У 1960 році в селі Тритузне було збудовано нове приміщення будинку культури. Замість хатинки, колгоспники одержали світле високе приміщення нового клубу. При клубі також стали працювати бібліотека і хата-читальня. Молодь колгоспу не чекала пасивно, поки перед нею відкриються двері клубу і бібліотеки.
Молодь проводила суботники, допомагала в будівництві. І ось, нарешті новосілля відбулось. Бібліотека перемістилась у зручне, світле, високе приміщення, де знаходиться і сьогодні.
Широкі, безкраї степи нашого рідного краю. Щедре сонце посилає на рідний край ясні, теплі промені і дає багато тепла. Вітер наганяє хмари, з яких ллється дощ, зрошуючи нашу благодатну землю. Споконвіку трудиться наш народ на щедрій багатій землі і вона віддячує нам своїми щедротами. Трудолюбивий наш народ завжди любив свій рідний край. Наш народ умів працювати і вмів відпочивати. Люди здавна мріяли про навчання. Але про школу годі було і мріяти. Вчитися могли лише панські діти.
Довгий час наше мальовниче село Тритузне не мало своєї школи. На селі люди були неграмотними. Лише після революції 1917 року простий народ та його діти мали змогу вчитися грамоті.
У селі з'явилася хата-читальня, де збиралися люди і в голос(хто був грамотний) читали газети, книги, яких було лише декілька примірників.
У 1948 році керівництвом артілі імені Свердлова було виділено приміщення – стара хатина, вкрита черепицею і соломою, в якій відкрили клуб. В клубі відвели кімнату під приміщення бібліотеки.
Насамперед там був зроблений ремонт. Секретарем комсомольської організації села, зоотехніком Віктором Мовчаном, та завідуючим клубом Василем Боженком були знайдені ентузіасти серед молоді. І за дуже короткий час і клуб і бібліотека працювали.
Кожен колгоспник міг прийти до бібліотеки почитати газети, взяти книги, адже на той час вже і колгоспники були грамотними. В селі працювала спочатку семи-, а потім дев'ятирічна школа. Кількість примірників книг на той час була ще зовсім невеликою, але і цією кількістю намагалися вдовольнити потреби читачів. Першим бібліотекарем була Марченко Марія, потім Паніна Ніна.
У 1960 році в селі Тритузне було збудовано нове приміщення будинку культури. Замість хатинки, колгоспники одержали світле високе приміщення нового клубу. При клубі також стали працювати бібліотека і хата-читальня. Молодь колгоспу не чекала пасивно, поки перед нею відкриються двері клубу і бібліотеки.
Молодь проводила суботники, допомагала в будівництві. І ось, нарешті новосілля відбулось. Бібліотека перемістилась у зручне, світле, високе приміщення, де знаходиться і сьогодні.