Дніпропетровщина бібліотечна
КЗК "Могилівська сільська бібліотека"
Історія бібліотеки
Бібліотека – це одна з великих надбань цивілізації. Як і раніше, так і нині без них неможливо уявити наше життя. Саме до бібліотеки має змогу прийти кожна людина, щоб одержати необхідну інформацію, підзарядити свою душу духовною енергією. А професію бібліотекаря Микола Реріх справедливо назвав «першим вісником краси і знань».
Історія Могилівської сільської бібліотеки багато в чому схожа на інші. В 40 – х роках (точну дату встановити не вдалося) почала формуватися бібліотека в с. Могилів. Спочатку це була хата-читальня, де знаходилось декілька десятків книг та журналів. Односельці, а особливо молодь, приходили сюди, щоб почитати, поспілкуватися, поділитися новинами. На превеликий жаль, відомостей про те, хто стояв у витоків заснування бібліотеки, не збереглося. Відлік починається з травня місяця 1950 року, коли Івженко Лідія Павлівна прийняла 460 примірників книг. В основному книги були подаровані, серед них багато художніх. А в липні цього ж року передала Калаптур Валентині Михайлівні 555 книг і 41 журнал. У серпні 1950 року книжкові надбання у кількості 555 книг і 46 журналів прийняла Буряк Віра Іванівна, яка пропрацювала в бібліотеці півроку. За короткий час роботи ці жінки намагалися не лише зберегти фонд, а й значно поповнити його. В лютому 1951 року Злюча Таїсія Антонівна прийняла 683 книги і 46 брошур. Таїсія Антонівна за два роки роботи в бібліотеці сформулювала книжковий фонд, який налічував вже 2719 екземплярів. А при наявності однієї тисячі книг, бібліотека визнавалася офіційно відкритою. А склад книжкового фонду був вже різногалузевий.
У січні 1953 року Повіренна Надія Пилипівна прийняла бібліотеку , в якій налічувалось 2662 книги та 57 брошур. Працювала ця енергійна і доброзичлива жінка 21 рік. Не маючи спеціальної освіти (за фахом зоотехнік) вона вклала багато сил і уміння для розвитку закладу. Бібліотека знаходилась в одній із кімнат у приміщенні з сільською радою і сільським клубом. Де було багатолюдно. А це давало можливість залучати нових читачів, проводити з ними агітаційну (в ті роки) та роз’яснювальну роботи. Надія Пилипівна залучила до бібліотеки 1165 читачів, які відвідали бібліотеку 5974 рази за рік (за річним звітом1973 рази). Книжковий фонд за ці роки зріс до 11041 книг, книговидача становила 24622 екземпляри.
У лютому 1974 року бібліотечні надбання прийняла Соколянська Альміра Гнатівна. Людина глибоко ерудована, яка любила і знала свою справу. Маючи вже спеціальну освіту та стаж роботи 24 роки (була завідуючою сільської бібліотеки с. Могилева 2, де добилася звання «Бібліотека відмінної роботи»), вона внесла вагомий внесок у розвиток закладу. Доля бібліотеки і цієї жінки на довгі роки поріднилися, стали одним цілим, невід’ємною частиною культурного життя села. Альміра Гнатівна була нагороджена Почесною грамотою до 50 річчя СРСР, піднесеною Міністром культури Катериною Фурцевою, та другими трудовими відзнаками.
У грудні 1973 року відкрився в селі новий Будинок культури на 450 місць. Бібліотека перейшла в нове приміщення, займаючи дві світлі затишні кімнати на другому поверсі. Тут до послуг читачів абонемент та читальний зал для дорослих, книгосховище та кімната для дітей, загальною площею 189 квадратних метрів. Поряд знаходився парткабінет, де систематично проходили засідання спеціалістів сільського господарства та політнавчання. Це давало змогу для тісного зв’язку з виробництвом. В свою чергу правління колгоспу «Прогрес» виділяло кошти підписку періодичних видань та інші придбання. Так бібліотека була забезпечена новими стелажами, столами, стільцями. Роботу з дітьми очолила Артеменко Раїса Іванівна. Було оформлено нові книжкові виставки, які приваблювали нових читачів. У серпні 1975 року після закінчення Дніпропетровського культосвітнього училища за фахом бібліотекар прийшла працювати Пурик (пізніше Гагаріна) Валентина Василівна, яка обслуговувала читачів – дітей та проводила з ними різноманітні заходи. В той час до бібліотеки вже почали надходити книги поштою. Було впроваджено відкритий доступ до літератури. В бібліотеці було створено алфавітний каталог, в цю роботу все вміння і душу вклала завідуюча бібліотекою Альміра Гнатівна. Були створені пересувні бібліотечні пункти на виробничих ділянках: фермах, тракторних бригадах, польових агітвагончиках, бібліотечний абонемент в дитячому садку. Охоплення читанням населення становило 75%. Разом з Будинком культури стали проводити різноманітні змістовні масові заходи. Це і тематичні вечори, усні журнали, перегляди літератури, дні інформації. Особливо подобалися односельцям конкурси «Анумо хлопці», «Анумо дівчата», «Поле чудес», вечори-портрети, з захопленням зустрічали вистави по творах українських письменників. Фонд бібліотеки поновлювався новими різногалузевими виданнями, які давали змогу задовольнити запити читачів та удосконалювати форми та методи бібліотечної роботи.
У 1976 році бібліотеці було присвоєно почесне звання «Бібліотека відмінної роботи» та випущено брошури «Бібліотека виробництву» з досвідом роботи бібліотеки. Альміра Гнатівна брала активну участь у громадському житті, а саме неодноразово обиралась депутатом сільської ради та довгий час була народним засідачем в районному суді. У 1979 році відбулася централізація сітки бібліотек району, Могилівська сільська бібліотека стала філіалом №14 Царичанської централізованої бібліотечної системи. На період відпусток по догляду за дітьми працівника в бібліотеці працювали Устінова Людмила Максимівна, Панікаха Валентина Борисівна, Пурик Любов Григорівна та Сядро Любов Яківна.
Одним із першочергових завдань бібліотекарі вважали пропаганду сількогосподарських книг. Проводилась ця робота в тісній співдружності з правлінням колгоспу і парторганізації. Працівники бібліотеки були поряд з працівниками колгоспу, доводилось полоти гектари буряків, доїти корів, брати участь у благоустрої ферм та села.
З 1 квітня 1986 рок, в зв’язку з пенсійним віком Соколянська А.Г. перейшла на посаду бібліотекаря, а завідуючою Могилівською сільською бібліотекою-філіал №14, стала Гагаріна Валентина Василівна, яка пропрацювала на цій посаді 25 років. За цей час книжковий фонд бібліотеки зріс до 17173 примірників книг. Завдяки різним формам і методам бібліотечної роботи до читання було залучено 1500 читачів. Книговидача становила 30 000 екземплярів на рік. На базі бібліотеки неодноразово проходили районні семінари, обмінювались досвідом роботи з учасниками обласних бібліотечних курсів підвищення кваліфікації, які відвідували бібліотеку. В 1989 – 1990 роках бібліотеці зроблено значний ремонт за кошти колгоспу та відділу культури, придбане нове обладнання: штори, килимові доріжки, технічні засоби, зокрема телевізор, магнітофон, програвач.
В бібліотеці працював клуб за інтересами «Прометей». На його рахунку чимало цікавих і змістовних заходів по військово-патріотичному та інтернаціональному вихованню молодого покоління.
В липні 1990 року на посаду бібліотекаря прийшла Перетятько Олена Михайлівна, яка щойно закінчила Дніпропетровське культосвітнє училище і більше 20 років прививала любов до читання у дітей, проводила виховну, культурно-освітню роботу з підростаючим поколінням.
В 1992 році Гагаріна В.В. була делегатом Першого Всеукраїнського конгресу бібліотекарів у Києві. Валентина Василівна була депутатом районної та сільської ради, нагороджувалась трудовими відзнаками та грошовими преміями. Більше 20 років була обрядовим старостою села.
25.03.2010 року рішенням сесії Могилівської сільської ради створено юридичну особу комунальний заклад культури «Могилівська сільська бібліотека».
З 1 лютого 2011 року Гагаріна В.В. перейшла на посаду бібліотекаря (0,5 ставки), в зв’язку з виходом на пенсію. Завідуючою бібліотекою стала Перетятько Олена Михайлівна, яка в 2010 році обрана депутатом Могилівської сільської ради.
На даний період книжковий фонд бібліотеки налічує 17688 книг. Обслуговує бібліотека більше 1000 читачів. В бібліотеці поводиться значна культурно-освітня робота по різних напрямках. При бібліотеці працює літературне кафе «Зустріч» (клуб за інтересами), в якому приймають участь діти, старшокласники, доросли, люди похилого віку. На засіданнях клубу проводяться цікаві заходи по відтворенню нових традицій та обрядів, виховання у читачів почуття любові до літератури та мистецтва, виховують любов і шану до батьків, повагу до землі, людей праці, формують в учнів почуття обов’язку, людяності, доброзичливості.