Студенту на замiтку
Звернення
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Цінні папери
   Страхування
Фінанси
Аудит
Бухгалтерський облік
Інтелектуальна власність
Право
   Митне право
   Соціальне право
   Авторське право
Педагогіка
Мистецтво
Изобретательство
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія особистості
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Педагогічна психологія
   Юридична психологія
Екологія
Мовознавство
Этика. Эстетика
Філософія

Економіка підприємства


Формування, розподіл і використання прибутку підприємства
 

Формування і розподіл прибутку підприємства

Основою формування прибутку підприємств є чистий дохід підприємства. Тому основні джерела формування прибутку підприємств будуть такі самі, як і джерела формування його доходу (див. п. 14.2). Якщо від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, то отримана величина буде мати назву валового прибутку.

 Для того, щоб отримати прибуток від операційної діяльності необхідно до валового прибутку додати інші операційні доходи і відняти інші операційні витрати.

 До інших операційних доходів відносяться всі суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг,): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

 До інших операційних витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут; собівартість реалізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій); відрахування на створення резерву сумнівних боргів; списання безнадійних боргів; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємств (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

 Прибуток від операційної діяльності перетворюється на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, якщо до нього додати інші звичайні доходи та відняти інші звичайні витрати.

 До інших звичайних доходів відносять дивіденди, відсотки, доходи від участі у капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

 До інших звичайних витрат відносять витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі операційної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

 Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається після нарахування податку на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування. 

 Нарешті, щоб отримати чистий прибуток підприємства необхідно до попередньо розрахованого прибутку від звичайної діяльності після оподаткування додати надзвичайні доходи і відняти надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку.

 До надзвичайних витрат відносять втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних катастроф тощо), включаючи витрати на запобігання виникнення цих витрат.

 До надзвичайних доходів відносять суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел.

 Використання прибутку підприємства

 Прибуток підприємства використовується для задоволення різноманітних державних потреб і потреб самого підприємства. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємств частини прибутку до державного бюджету. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності.

 Таким чином, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку виділяють два етапи.

 Перший етап — це розподіл валового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство, де кожен з учасників одержує свою частку прибутку, що відображено на рис. 14.5.

 Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, що відображено на рис. 14.6.

 З наведеної схеми видно, що відповідно до принципових (основних) напрямків використання чистого прибутку його розподіляють на дві частини:

    прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення), на соціальну підтримку (розподілений прибуток);

    прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Цей прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фонду (розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток). Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обігу коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

 Для акціонерних товариств прибуток розподіляється у вигляді дивідендів для власників акцій. Акціонерне товариство може розглядати дивіденди як плату за залучений від продажу акцій капітал.

 Між обсягом нарахованих дивідендів та інвестиційним фондом має бути певна пропорція, яка б не обмежувала розвиток підприємства.

 Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

 1)   виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

 2)   виплата дивідендів зі щорічним повним зростанням;

 3)     спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частини чистого прибутку;

 4)     виплати дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

 5)   виплати дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

 Кожен з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується на основі специфіки виробничої діяльності й перспективи розвитку виробництва.

 Досвід діяльності зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що частка дивідендних сум підприємств і фірм, які успішно працюють, у чистому прибутку коливаються у межах 30-70%.

 Література:

 Грицюк Е. О. Економіка підприємства: навч. посіб. - К. : Дакор, 2009. - 304 с.

СКАЧАТИ ОДНИМ ФАЙЛОМ

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека