СПОГАДИ ПРО БІБЛІОТЕКУ О.П.РЄЗІНОЇ

Рєзіна Олена Петрівна народилась у 1927 році в сім’ї службовців. Закінчила Харківський бібліотечний інститут. Працювала в ДОУНБ з 1952 року на посаді зав. відділом читальних залів, а 1977 по 1983 р. зав. відділом літератури з питань мистецтв.

Одержавши призначення на роботу в Дніпропетровську обласну бібліотеку на посаду зав. читальним залом у 1952 році, я приїхала в ще не цілком відновлене після руйнувань війни чудове місто. Була зруйнована і згоріла від прямого влучення бомби обласна бібліотека, що до війни займала приміщення теперішньої митної академії на розі проспекту К.Маркса і вулиці Дзержинського.

У 1952 році дві обласні бібліотеки ( дитяча і для дорослих) містилися в одному двоповерховому будинку по вул. Ворошилова. На 1-му поверсі з центральним входом на перехресті вулиць Крутогорної і Ворошиловської знаходився абонемент і канцелярія нашої бібліотеки, з іншого боку будинку на цьому ж поверсі розміщалася вся обласна бібліотека для дітей ( директор – Рокутова Марія Матвіївна). На 2-му поверсі знаходився читальний зал, книгосховище, відділ опрацювання і комплектування, в окремій кімнаті сусідили бібліографічний відділ і методичний кабінет. Були каталоги для читачів і для службового користування, розміщалися вони в читальному залі.

До мого приїзду читальним залом завідувала Панькова Олександра Іванівна, що до виходу на пенсію працювала старшим бібліотекарем у книгосховище. Зав. книгосховищем була Алешковська Тамара Григорівна. Зав. абонементом – Котова Ірина Миколаївна. Зав. відділом опрацювання – Крюкова Марія Францівна, яку змінила

Шевченко Таїсія Гаврилівна ( пізніше директор обласної бібліотеки для дітей). Бібліографічним відділом завідувала Тарасьєва Іда Марківна. Методистом була Рибіна Олена Охрімівна. Директором з осені 1952 року став колишній директор школи Васильченко А.А. (до1954 року).

Штат бібліотеки був невеликий, у відділах по 2-3 бібліотекарі. На абонементі (крім завідувачки) бібліотекарі: Філіппова Олена Іванівна і Старишко Зінаїда Григорівна.

У читальному залі фонд не був розділений із книгосховищем і бібліотекарі працювали “у 2-х відділах”. Це були: Галиновська Галина Гаврилівна, Панькова А.І. і Шибалкіна Людмила Володимирівна. Почала своє бібліотечне життя відразу ж після закінчення середньої школи Ільчевська Неля (Рябова Н.О.) реєстратором відвідуваності і пом. бібліотекаря. У відділі опрацювання літератури: класифікатор Гусєва Валентина Григорівна, ст. бібліотекар Крюкова М.Ф., і бібліотекар (не пам’ятаю прізвища). Усі канцелярські справи вела секретар-друкар (колишня фронтовичка) Коваленко Антоніна Петрівна, а бухгалтерією відала тоді і багато наступних років Мохначова Ксенія. Основною масою читачів у читальному залі та на абонементі були студенти, викладачі вузів і вчителі шкіл. Інженерно-технічних працівників було небагато. Для того, щоб залучити цю категорію читачів, у читальному залі почалася масова робота на підприємствах міста. Спочатку установилися контакти з громадськими організаціями заводу металоконструкцій ім. Бабушкіна і профспілковою бібліотекою цього заводу (зав. Бобошко Р.М.). Спочатку це були огляди літератури в цехах заводу, потім літературні вечори, читацькі конференції в гуртожитках заводу.

Новою формою роботи щодо пропаганди книги був усний журнал. Уперше провели ми його до Дня конституції. На сцені установили макет розгорнутої книги, на якій були написані назви сторінки, про яку йшла розмова. Усього в цьому журналі було 4 сторінки, присвячені дружбі народів СРСР, деяким статтям Конституції, Україні у складі республік СРСР. Відповідно до тем сторінок усного журналу була оформлена велика книжкова виставка, на якій представлено близько 200 книг, журнальних і газетних статей, ілюстрацій. Після ознайомлення з кожною сторінкою був огляд літератури, представленої на цій виставці. Проведення журналу супроводжувалося музикою, яка відповідала темі сторінки. До початку проведення журналу проводився запис присутніх до числа читачів нашої бібліотеки і бібліотеки заводу. У їх числі були головний інженер, головний технолог, начальники деяких цехів і робітники заводу. Багато з них залишилися нашими читачами ще на багато років.

Це був наш перший усний журнал в області й один з перших в Україні, про який говорили по радіо і згадували в місцевій пресі.

Після переїзду бібліотеки в приміщення на вул. Ю.Савченка (колишню Кооперативну) весь 3-й поверх будинку був відданий відділу читальних залів. Збільшився і штат співробітників бібліотеки, у т.ч. і читального залу, їх стало 5 чоловік. Крім завідувача, прийшли бібліотекарі зі спеціальною середньою освітою. Це Несмашная (Вороненко) Ніна Марківна і Матвієнко Людмила. Найчастіше тут працювали не фахівці, а тимчасові співробітники.

Для читачів були уведені вперше читацькі квитки, контрольні листки відвідуваності і листки-замовлення. Основу цієї схеми обслуговування я взяла з розробок методвідділу Московської державної бібліотеки ім. Леніна,

Одеської наукової ім. Горького і Харківських центральних бібліотек ( в основному ця система діяла і до цього часу).

З приходом на посаду зам. директора з наукової роботи Дробишевської Євгенії Костянтинівни багато чого в бібліотечній роботі стало удосконалюватися й обновлятися. Переходили на більш конкретну допомогу читачам і диференціацію обслуговування у всіх відділах.

Почали створюватись читацькі зали за основними категоріями: зал для фахівців народного господарства ( це інженери, лікарі, учителі), зал студентської молоді і невеликий зал для науковців, для аспірантів, дисертантів, для тих, хто вів наукову і дослідницьку роботу. У читальних залах були установлені світлові табло для читачів, що замовили книги з книгосховища. Для читачів, що побажали продовжити роботу з замовленими книгами, була встановлена система бронеполиці (існуюча і понині) із указівкою прізвища читача і кількості залишених книг на певний строк. Такі читачі обслуговувалися позачергово, також як і читачі зали №3( науковці). Для науковців були деякі пільги, за ними закріплювалися письмові столи, де вони залишали необхідну літературу на термін, обумовлений ними самими, з відміткою дати в листках-замовленнях і контрольному листку.

Для цих категорій читачів проводилася масова та інформаційна робота безпосередньо в читальних залах. Огляди літератури 1-2 рази на місяць, літературні вечори й усні журнали головним чином для молоді. Читацькі конференції готувалися довго і ретельно. Проводилися майже завжди в робочих гуртожитках, але іноді і виїзні. Так були проведені разом з обласною спілкою письменників читацька конференція в місті Першотравенськ (Павлоградского району) для шахтарів Західного Донбасу, у якій взяли участь письменники Федір Залата, Олександр Билінов, Михайло Нечай. Через 2-3 роки в Павлограді був проведений День поезії ( з ініціативи ідеологічного відділу міському партії) з поетами Дніпропетровщини. Тут була наша велика книжкова виставка, кілька разів проводилися огляди літератури в різних аудиторіях.

У читальному залі створюється клуб молодого поета, з невеликим ядром постійних членів, що люблять поезію, і поетів-початківців. Активну участь у роботі клубу бере поет Ігор Пуппо.

Наприкінці 60-х рр. створюється клуб любителів книги. Очолив його професор Олександр Люцианович Бельгард. Засідання були регулярними, щомісячними. Проіснував цей клуб до 1973 року ( до мого від’їзду в тривале відрядження).

У цей же час у бібліотеці створюються нові відділи: сільгосплітератури, патентно-технічний, відділ МБА, відділ опрацювання літератури виокремлюється в самостійний відділ – відділ комплектування. У той же час з нашого фонду книгосховища виділяється вся медична література, література іноземними мовами, нотна і частина з питань мистецтва для передачі в спеціалізовані бібліотеки: обласну медичну, у бібліотеку іноземної літератури і музично-театральну, що згодом стали відділами центральної міської бібліотеки.

З фонду основного книгосховища були відібрані старі книги дореволюційного видання і розміщені в одній з кімнат читального залу. Почато було створення каталогу на цей фонд, але ця робота не була закінчена ( основа нинішнього відділу рідкісних документів). А от весь фонд дореволюційної і довоєнної періодики через недостачу місця для його розміщення в книгосховищі був зданий у макулатуру.

У 1978 році створюються в бібліотеці ще два нових відділи: іноземної літератури і відділ мистецтв.

З основного книгосховища йшов відбір літератури з образотворчого мистецтва, музичної літератури, проводилося комплектування відділу нотними виданнями, грамплатівками, листівками, буклетами, художніми фотографіями, діафільмами. Йде створення каталогів на ці види видань. Установлюються зв’язки з установами мистецтва, усіма театрами, філармонією, колективами художньої самодіяльності, спілкою художників, музеями та діячами мистецтва. Для пропаганди літератури з мистецтва були створені два клуби: “Палітра” - ведучий - науковий співробітник художнього музею Соловйов Віктор Михайлович, і клуб “Театрал” - ведуча Бакуновицька Б.С., зав. літ. театру ім. Горького, потім Шевченка.

Засідання були щомісячні за розробленим планом: у клубі “Палітра” за принципом “від розуміння простого, до розуміння складного”, у клубі “Театрал” - про розмаїтість театрального мистецтва, за участю артистів і режисерів театрів. Планувалося відкриття (уже майже створеного) клубу “Ліра” з пропаганди літератури про музику і музичне мистецтво.

Умови роботи відділу були дуже складними. Відділ знаходився в крихітному темному приміщенні колишньої церкви на пр. К.Маркса, 101, де було занадто мало місця для читачів, для розміщення членів клубу на його засіданнях, малий штат. Спочатку при створенні відділу був лише 1 працівник, який не мав ніяких бібліотечних знань, потім ще два бібліотекарі-фахівці - Литвин Тамара Романівна і Чабан Ірина Федорівна. Разом із завідувачкою їх стало 3, але робота зі спецвидами, з нотними виданнями, створення каталогів, ведення бібліографії (без друкованої картки), інформаційна і масова робота, самостійне комплектування, опрацювання усієї величезної кількості різноманітних надходжень і проведення методичної роботи в області з виїздами на місця не давали можливості для ритмічної роботи відділу. Але труднощі переборювалися, головне було зроблено, хоча ще і залишалася класифікація й опис нот. Це зробили вже інші. У 1983 році я пішла на пенсію.